Весна ішла, а ми не помічали.

Нам спів птахів змінив сирени гул.

Та кожен ранок з радістю стрічали,

Бо кожну ніч молились, щоб він був.

Украли в нас життя години, роки,

Бо кожен з нас на сотню постарів.

Та ми продовжили робити свої кроки

До правди й волі, без «освободителів».

Нам руйнували світ, ламали крила,

Нам янголів вбивали кожен день,

А ми щасливі стріти побратима.

А ми із болем, але співаємо пісень.

Нас нищили, калічили, вбивали,

В нас забирали рідне і святе.

Ми падали і знову ми вставали,

Бо захищали батьківське, своє.

Вже рік минув, та в серці досі лютий.

Вже рік незламності і мужності пройшов.

Ніхто не буде нами позабутий!

І кожен зна, за що він світ боров.

Вже рік, як нас чекає Перемога.

Вже рік, як українці в світі всі.

Вже рік, як діти моляться до Бога,

Щоб повернув додому татусів.

Ми віримо, ми знаємо. Чекаєм.

Коли прийде той світлий день і час.

Коли забудемо назавжди ми сирени,

Бо Перемога вже прийшла до нас.